«Клієнти, буває, набивають портрети рідних, які померли», – власник студії тату в Рахові

День татуювання у світі відзначають 17 липня. У давні часи для наших предків тату мали особливе значення. Сьогодні малюнки на тілі – це насамперед можливість самовиразитись. Про те, які татуювання б’ють рахівчани і як загалом розвивається цей напрямок у місті, журналістці Район.Рахів розповів власник місцевого тату-салону «Salamandra» Дмитро Лета.

«Татуюваннями почав займатися досить давно. Перше тату, а точніше «наколку» (тоді це так називали) набив у 1995 році. Мене до цього підштовхнули старші хлопці. Я малював, але жодного поняття, як робити тату, не було. Вони ж зробили мені саморобну машинку. І якось так пішло-поїхало. Тоді працював по підвалах і бив тату знайомим і друзям», – розповідає майстер.

Під час служби в армії чоловік і далі розвивався в цьому напрямку.

«Після армії трохи закинув, працював рідше. Проте продовжував малювати... Вищої художньої освіти в мене немає, але це не стало на заваді, й 2016 року я таки відкрив маленьку студію у Рахові. Через рік став підприємцем і трішки розширився. Та й так працюю і до сьогодні», – каже Дмитро.

Зі слів чоловіка, рідні загалом нормально відреагували на його вибір, але не підтримували того, що він робив тату собі й дружині. Дмитро зізнається, що, як для майстра, сам має не дуже багато татуювань.

У студії він працює разом із дружиною. Оскільки Рахів – маленьке містечко, чоловік наголошує, що не бачить доцільності тримати двох-трьох майстрів.

«Прибутків на хліб-сіль вистачає. Звісно, такого доходу, як у великих містах, немає, але тішить те, що працюю собі в задоволення і займаюсь улюбленою справою. Хоча в перший рік я знімав кошти з кредитки, щоб оплатити оренду, адже доходу майже не було. Тоді ще мало хто знав, що я цим займаюся. А зараз приїжджають клієнти з різних куточків України та області. Комусь подобаються роботи, комусь підходить ціна», – розповідає рахівчанин.

Щодо вартості тату власник студії пояснює, що все залежить від масштабу та складності виконання. Мінімальна вартість роботи стартує від 800 гривень. А більші роботи в середньому коштують від 4 до 6 тисяч гривень за сеанс.

Тату-майстер додає, що нині багато людей роблять татуювання просто через те, що сподобалася якась картинка.

«Не кожен бачить у тому сенс, навіть мені, як майстру, воно може здаватися дивним, але я вважаю, що більшість людей усе ж щось вкладають у малюнок на своєму тілі. Найбільш дивне татуювання, на мою думку, я набив хлопцю на грудях – чорне серце з червоною нескінченністю. Я щиро вмовляв його, але він все ж наполіг на своєму», – каже Дмитро.

Чоловік зізнається, що зараз патріотичні тату набивають менше, але на початку повномасштабного вторгнення вони становили 90% від усіх робіт.

«Я бив їх майже щодня. Найчастіше це були колоски та прапор України. З моїх спостережень, їх часто били дівчата-переселенки. Одному своєму постійному клієнту з Києва я малював портрет Володимира Зеленського, до того набивав йому декілька зображень із патріотичних марок. Коли я виклав у соцмережі тату Зеленського, то за два дні воно набрало десь 250 тисяч переглядів. Була купа коментарів. Хтось казав, що це добре, хтось, що не добре. Я вважаю, що кожна людина має голову на плечах і має право набивати те, що їй хочеться», – розповідає майстер.

Серед клієнтів Дмитра Лети є й такі, які набивали портрети бабусь і дідусів. Одна клієнтка, чоловік якої загинув на війні,  набила його портрет у військовій формі з автоматом на всю руку.

«Якщо людина хоче набити на емоціях якусь дурницю, як, наприклад, у Моргенштерна шістки над бровою, то звичайно я відмовляюся від такого. Взагалі я не набиваю тату на обличчі, це для мене табу. Людина, можливо, у цей момент не повністю усвідомлює, що це назавжди», – наголошує рахівчанин.

Чоловік каже, що в Україні зараз є мода на тату і вона тільки набирає обертів. На його думку, кількість людей, які матимуть татуювання, тільки ростиме.

«Зараз і старші люди активно до цього долучаються. У мене найстарша жінка, яка робила тату, мала 67 років, а чоловік – 63. Наймолодшому клієнту було 15. Тату робили з дозволу й у присутності батьків, бо з клієнтами до 18 років працюю тільки так», – наголошує майстер.

«Усім тату-майстрам хочу побажати успіхів. Хай розвиваються! І найголовніше бажаю найшвидше всім нам миру!» – додає наостанок чоловік.