Від розвідки до Драгобрата: Степан Легач знайшов своє покликання у горах
-
-
>
-
>
-
>
602
Спочатку він шукав себе, а тепер шукає та рятує інших. Степан Легач – гірський рятувальник ДСНС Закарпаття.
Степану 26 років, з яких три він провів у Збройних силах України та стільки ж на службі в ДСНС. Після закінчення школи молодий юнак прагнув знайти своє призначення та вирішив податися у військо. Про це пишуть рятувальники.
«У Збройних силах я служив за контрактом впродовж 2016-2019 років, у розвідці. В країні вже йшла війна, тож я хотів чимось допомогти, внести свій бодай невеликий вклад. У червні 2016 року відбулася моя перша ротація в зону бойових дій – Донецька область, селище Зайцеве. Переживав тільки за одне: щоб у важкій ситуації не підвів побратимів та виклався на повну. Тут я знайшов багато хороших людей, які стали моїми друзями, підтримуємо зв’язок і сьогодні».
Степан зазначає, що з початком повномасштабного вторгнення не знайшовся жоден з його побратимів, хто б не повернувся з-за кордону. Є загиблі та поранені.
Після служби в армії хлопець рік простояв на біржі праці, і знову пошуки… Потрібна робота, куди краще податися? На цей раз вибір стояв між поліцією та Службою порятунку. Забезпечувати охорону прав і свобод людини чи рятувати чиєсь життя. Степан довго думав та обрав другий варіант - вирішив рятувати, і не пошкодував. Пройшовши підготовку в місті Дрогобич, що складалася з домедичної допомоги, альпінізму, сплавів на катамарані, орієнтуванні на місцевості й багатьох інших дисциплін, хлопець розпочав свою рятувальну сторінку життя.
«Ми чергуємо на найвищому гірськолижному комплексі Українських Карпат — Драгобраті, але інколи залучаємось й до пошуків на інших схилах. Робоча зона включає майже весь Рахівський район. І хоча робота складна та виснажлива — вона окриляє, адже ти рятуєш людей. Колектив у нас дружний та надійний, тож якщо трапляються пошуки, завжди радимося і ділимося досвідом як краще діяти в тій чи іншій ситуації. Але не завжди все так райдужно. Бувають випадки, котрі вибивають з колії, змушують зупинитися та подумати про сенс життя. Так стається після довготривалих пошуково-рятувальних операцій, коли викладаєшся на всі 100, але людину вдається знайти лише через місяць-два...»
